Історія

Пам`ять про сина - у „Хресній Дорозі”

Вишивана "Хресна дорога" тернопільської родини Олега та Ярослави Ликтей — унікальна. Дотепер ніхто в Україні, а цілком можливо, що й у світі, не наважувався взятися за таку грандіозну роботу. 14 вишитих дрібним пів-хрестом картин, що відображають шлях Ісуса Христа на Голгофу, у Великий піст 2000 року розпочали свою тривалу мандрівку Україною…


„Я хочу щоб люди, котрі побачать „Хресну дорогу”,
замислилися над тим, що у кожного свій хрест і
треба з гідністю його нести”


1992 року в журналі «Вітчизна» була опублікована стаття про українського вишивальника з Риму священика Дмитра Блажейовського, автора десятків оригінальних вишитих ікон. Стаття була проілюстрована двома невеличкими фотографіями його робіт.

Власне з тих дрібних, невиразних відбитків, сім'я Ликтей відтворила перші свої ікони. А незадовго вони змогли зустрітися з майстром, коли той приїхав зі своєю виставкою до Тернополя. Тоді панотець сказав символічні слова, які глибоко запали Олегові в душу: "Я тільки той, хто залишає перші сліди на снігу, за мною підуть інші". Саме під час виставки священик поділився з молодим подружжям секретами свого мистецтва.

Минав час, і скоро родина відтворила на полотні чи не весь доробок старенького українського священика. Відтак Олегові захотілося створити щось власне і неповторне. Тему для роботи шукав недовго, вона наче сама прийшла до нього. Всією сім’єю любили бувати у селі Острові біля каплиці з цілющим джерелом, що неподалік Тернополя. Там, на мальовничій горі, на початку 1990-х спорудили символічну Хресну дорогу Божого Сина. Неодноразові роздуми над Ісусовими стражданнями надихнули Олега на створення серії вишивок «Хресна Дорога», присвяченої 2000-літтю Різдва Христового. Першу стацію Хресної дороги він почав вишивати разом із старшим сином Сергійком. Вони переносили малюнок на міліметровий папір, продумували композицію. Робота виявилася титанічною. Саме тільки вишивання контурних чорних ліній тривало близько року. Працювали над іконою у вільний від роботи час. Усе ж життєві турботи змусили відкласти вишиття на невизначений термін.

І хтозна, чи не загубився б у щоденних турботах мистецький задум, якби не родинна трагедія. Гарячої липневої днини 14-літнього Сергійка не стало. Глибокий крутіж на Збручі, де хлопець відпочивав з товаришами, поглинув його. Незбагненно, але тієї страшної миті і Олег, і Ярослава, які були в різних місцях, одночасно дістали від умираючого сина містичну вістку.

Відтак життя цієї родини умовно поділилося на два періоди — до і після Сергійкової загибелі.

І хоча в новозбудованій хаті біля батьків підростає молодший син, тут відчувається незрима присутність старшого — втраченого.

Мабуть, саме це невідступне відчуття змусило сім’ю повернутися до розпочатої колись спільно з Сергійком справи, поставивши собі за мету завершити Хресну дорогу до 2000-ліття Різдва Христового і тим самим увічнити пам'ять про сина. Щоб встигнути до визначеного терміну, родина звернулася за допомогою у вишиванні до людей яким не була байдужа доля задуму. Головною помічницею, як і раніше, була дружина і син Віталій. Поволі полотна перетворювалися на витвори мистецтва. А на Різдвяні свята 2000-го молодший син поставив на чотирнадцятій стації останній стібок.

«Хресну дорогу» освятили у тій же церковці, де відспівували Сергія. Після освячення, виставка розпочала свою мандрівку Україною.


"Ми хочемо, щоб люди сприймали
цю виставку, не тільки як мистецький витвір.
У вишивку ми вклали і біль, і терпіння,
і віру в неминуче Воскресіння"

Стартова сторінка
Ukrainian (Ukraine)Russian (CIS)English (United Kingdom)
© Ликтей Олег Ярославович – автор вишитих робіт «Хресна Дорога» 2000 Всі права захищено.
© www.hresnadoroga.info 2009 Всі права захищено.
© Всі фотографії та тексти є власністю авторів. При використанні посилання на www.hresnadoroga.info